Керамічна черепиця — це покрівельний матеріал, який сьогодні вважається одним із найкращих та найкрасивіших на ринку покрівель. Але чи відомо вам, що натуральна черепиця має дуже давню історію. Походження її простежується ще з давнього Китаю (10 тис. до н.е.). Після чого, виробництво та застосування черепиці поширилось на територію всієї Азії, країн Близького Сходу та Європи. Відомо, що у 17 столітті широкого розповсюдження черепиця набуло у США. Завозили її з Голландії, яка на той час була одним із найпотужніших виробників керамічної черепиці.
За що цінували натуральну черепицю в той час?
Пожежі, які часто виникали у середньовічній Європі, стали причиною пошуку вогнестійких матеріалів для будівництва будинків. Керамічна черепиця, власне характеризується високою міцністю, що проявляється у стійкості до пожеж, опадів граду, снігу і дощу та дуже сильних поривів вітру. Проте, на зміну черепиці прийшли металеві покрівлі з міді та титан-цинку, які відзначалися легкістю, довговічністю та вогнестійкістю.
Новий бум на керамічну черепицю відбувається у 19 ст., коли архітектори задають моду у проектуванні та будівництві будівель в італійському стилі.
Сьогодні, керамічна черепиця є більш доступною за ціною, але не менш популярною. Протягом усього історичного періоду, форма черепиць була достатньо примітивна — плоска та прямокутна. Однак, на сьогодні існує велике різноманіття видів хвиль, форм та кольорів черепиці, які створені з ціллю естетичного доповнення екстер’єру.
Головні стилі керамічної черепиці
Скандинавська черепиця схожа з іспанською, проте хвилі є перевернутими. Візуально, черепиця має вигляд гострих горизонтальних ребер з широкими западинами. Цей стиль найкраще підходить для північного клімату, де бувають опади у вигляді снігу.
Іспанська черепиця відрізняється особливою опуклістю, що ніби нагадує ряд хвиль. Чудово підійде для регіонів, де бувають рясні дощі.
Французька черепиця виглядає як перевернута форма римської покрівлі з набагато ширшими жолобами для відведення сильних дощів.
Римська черепиця має чітко виражене ребро, зміщене в одну сторону. Класичними кольорами є теракотовий та охристо-червоний відтінок.